Цілі навчання іноземних мов на базовому рівні

Специфіки іноземної мови як навчального предмета на старшому етапі навчання у середній загальноосвітній школі включає такі положення:

- роль іноземної мови як навчального предмета у сучасній освітній системі;

- специфіка навчання іноземної мови на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи, основні цілі та завдання;

- використання проектної методики з урахуванням специфіки навчання іноземної мови на старшому етапі навчання іноземної мови середньої загальноосвітньої школи.

Перед сучасною школою стоять завдання, пов'язані зі створенням умов для інтелектуального та духовно-морального розвитку учнів, для підготовки інтелігентної людини; для виховання в кожному школярі потреби у самоосвіті, самовихованні та саморозвитку; на формування в учнів широкого і гуманного погляду на світ.

Розглянемо характерні особливості навчання іноземної мови на старшому етапі. Відповідно до матеріалів збірки, що містить комплект програмно-нормативних документів для 10 - 11 класів, такими є:

  - найактивніша взаємодія всіх видів мовної діяльності (читання, говоріння, аудіювання, письма);

  - використання автентичних, публіцистичних та художніх текстів як джерела інформації, що зачіпають актуальні теми сучасності;

  - велика ініціативність і спонтанність мови учнів, у якій можуть торкатися нестандартних ситуацій спілкування;

  - основні види діалогічного мовлення – вільна розмова, групове обговорення запропонованої проблеми, переважання діалогу – обміну думками;

  - побудова розгорнутих власних висловлювань на основі тексту та самостійно, з достатньою аргументацією щодо прочитаного чи почутого.

Таким чином, основною метою навчання іноземної мови на старшому етапі є вдосконалення всіх компонентів іншомовної комунікативної компетенції, що є головною умовою міжкультурної комунікації в цілому.

На завершальному етапі навчання доцільно використовувати таку педагогічну технологію, яка давала б можливість вчителю запровадити своїх учнів у процес пізнання, націлити їх на пошук знань, тобто сприяла б подальшому розвитку вторинної мовної особистості та вдосконаленню первинної, подальшому формуванню комунікативної, соціокультурної та міжкультурної комунікації.